Леся Українка - українська поетеса і драматург
Адже любов, як вода, несе і крутить, грає, рве, пестить, голубить, топить.
Де жар, вона кипить, а зустріне холод - і стане льодом.
Леся Українка
 

Світлий талант
Олександр Корнійчук про Лесю Українку

(Ларису Петрівну Косач-Квітку)

Чому наш Радянський уряд, Комуністична партія, наш великий український народ з гарячою любов’ю і глибокою пошаною згадують світле ім’я Лесі Українки?
Чому кращі письменники народів Радянського Союзу з великою любов’ю перекладають твори нашої поетеси і несуть її полум’яне слово своїм народам?

Тому що Леся Українка в тяжкі часи царської сваволі віддавала свій могутній талант, богатирську силу своєї музи трудовому народові, «шлях прокладала ясний через темне бурливеє море», своїм полум’яним словом боролась за волю і щастя усіх знедолених.

І народ устами своїх кращих синів вшанував її самим дорогим, високим, благородним і почесним ім’ям, назвавши Лесю Українку другом робітників. «Леся Українка,— писала більшовицька «Правда» в своєму некролозі на смерть поетеси,— стоячи поблизу визвольного суспільного руху взагалі і пролетарського зокрема, віддавала йому всі свої сили, сіяла розумне, добре, вічне.

 

Ми повинні сказати їй спасибі і читати її твори... Леся Українка померла, та її бадьорі твори довго ще будуть кликати нас до праці, до боротьби. Добра, вічна пам’ять письменниці — другові робітників».

Друг робітників, поет революційної боротьби і героїчної дії, глибокої філософської визвольної ідеї і мужньої пристрасті, Леся Українка після Шевченка знову піднесла нашу поезію до вершин світового мистецтва.

 

Глибока культура поетеси всебічно розвинула її талант. Леся Українка знала вісім іноземних мов — французьку, англійську, німецьку, італійську, польську, латинську, грецьку, болгарську. В 15 років вона перекладала твори Міцкевича, а пізніше Гюго, окремі твори Гоголя, Шекспіра, Гомера, Гейне.

Вона любила й блискуче знала не тільки російських і прогресивних письменників Заходу, а також була глибоко обізнана із всесвітньою історією народів.
Ми знаємо в історії світової літератури не одного поета, творчість якого позначена високою культурою, добірністю форми, проте їх книги дедалі більше вкриваються порохом і цікавлять тепер тільки окремих дослідників літератури.

Чому ж Леся Українка так палко промовляє до нас і промовлятиме у віках своїм щирим і великим словом: Тому, що вона продовжувала великі безсмертні традиції геніального Шевченка, вона ввібрала в себе кращі зразки російської революційної поезії, тому що її світогляд формувався під життєдайним впливом прогресивних революційних ідей робітничого класу великого братнього російського народу.

Роль поета Леся Українка вбачає не тільки в активній революційній дії, а і в носінні нових ідей:
Ти бликсавицею мусиш світити у тьмі,
Поки зорею рожевою край твій освітиться темний.
Треба шукати дороги тим людям, що ходять в ярмі;
Глянуть ВСІ ті, що живуть у великій темниці,
Скажуть: «Се в нашій країні настала весна,—
Грають на небі зірниці ясні блискавиці,
Темна ще ніч, та вже хутко минеться вона».
(«Північні думи»)

 
 

Будити народ до великих героїчних подвигів, світити йому серед темряви, вселяти віру в перемогу — ось у чому вбачала Леся Українка завдання поета і літератури.
Вона ненавиділа всією своєю істотою українських буржуазних націоналістів — зрадників народу, які своїми підлими отруйними ділами допомагали поміщикам і капіталістам нещадно визискувати і уярмлювати трудовий народ. Вона зривала огидну машкару з української буржуазії, з її письменників-декадентів, які своїми жалюгідними творами намагались отруїти народ, посіяти в ньому зневір’я в революційну боротьбу.

Леся Українка відчула рушійну силу революції в робітникові, вона писала: «Свідомий свого стану робітник — се такий робітник, що тямить своє право і не надіється ні на кого, окрім себе та своїх товаришів, таких самих, як і він, робітників (до робітників належать і ті, що роблять письменну працю, коли тільки вони не запродують свого сумління багачам і тримаються купи з робітниками так, як трималися Маркс, Енгельс і багато інших...), свідомі свого стану робітники не повинні вважати на те, хто з них до якої віри чи народу належить. Робітник-німець, наприклад, не повинен вважати себе ліпшим від поляка, а поляк від росіянина, а росіянин від українця і т. д., а повинні триматись спільно, одностайно, бо у всіх у них один ворог — стан багачів, капіталістів, що користає з робітницької праці. Тим-то повинні бути для кожного робітника святими ці слова: «Робітники з усіх країн, єднайтеся», бо тільки тоді робітникам воля стане міцна, коли вона по всіх краях стане однакова, коли ніхто не могтиме прийти збоку зруйнувати її... Робітники всіх країн, єднайтесь. Єднайтесь, як вільний з вільним, рівний з рівним. Чия правда, того буде й сила».

Леся Українка відчула велику і святу правду трудового народу. Поетеса боролася змалку з страшною хворобою, яка з кожним роком все більше й більше руйнувала її тіло, але не могла здолати її волю. Чия правда, того буде й сила, — і в хворому тілі родилась велика сила — сила велетня, яку ми відчуваємо сьогодні і з гарячою любов’ю і пошаною схиляємо свої голови перед світлим образом великої поетеси українського народу, щирого друга робітничого класу.

Література: Олександр Корнійчук; Оповідання, нариси, статті, листи 1925-1972 (5 том)
Видання: "Наукова думка" м.Київ. 1988р. Ст-ки: 217, 218, 21

 
 
 
 
 
ЛЕСЯ УКРАЇНКА - головна сторінка
 
ГЛАВНОЕ МЕНЮ САЙТА
 
Copyright © 2012-2017     You-woman.com