Леся Українка - поетична творчість
Леся Українка перш за все внесла в свою поезію нову психологію, не психологію людини, що постійно оглядається назад та зітхає за прекрасним минулим, і не психологію людини, що вважає все за навіки втрачене та безпорадно проливає сльози, – бо власне ці дві психології характеризують післяшевченківське епігонство, – а нову психологію віри в сили свойого народу, визнання необхідності боротьби і навіть певності перемоги.
   
Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько), засланої за участь у революційному русі.

Надія
Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,
Поглянути ще раз на рідну країну,

Поглянути ще раз на синій Дніпро, –
Там жити чи вмерти, мені все одно;

Поглянут+и ще раз на степ, могилки,
Востаннє згадати палкії гадки…

Ні долі, ні волі у мене нема,
Зосталася тільки надія одна.

Леся Українка [Луцьк, 1880]


Лариса Косач з братом Михайлом.
Фото 1880..1881 рр
 

Леся Українка 1888 р.

Поетична творчість Лесі Українки

Писати поезії Леся Українка почала рано, 9-літньою дівчиною (вірш «Надія»). Леся написала цей перший у своєму житті вірш під впливом звістки про долю своєї тітки Олени Антонівни Косач (в одруженні Тесленко-Приходько), засланої за участь у революційному русі, який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій. Вперше надруковані — вірші «Конвалія» і «Сафо» — який присвятила своїй тітці Олександрі Судовщиковій 1884 у львівському журналі «Зоря».

1885 у Львові вийшла збірка її перекладів з Миколи Гоголя (виготовлена нею спільно з братом Михайлом).

Леся Українка писала вірші впродовж всього свого життя. Перший свій вірш вона написала, маючи всього дев’ять років, останній – у 40 років. Всього вона написала біля 270 віршів (не рахуючи поем і віршованих драматичних творів).

Літературна діяльність Лесі Українки пожвавилася з середини 80-их pp., коли Косачі переїхали до Києва і в оточенні родин Лисенків і Старицьких вона увійшла до літературного гуртка «Плеяда».

1892 у Львові вийшла «Книга пісень» Генріха Гейне в перекладах Лесі Українки (спільно з М. Славінським).

Перша збірка поетичних творів Лесі Українки - «На крилах пісень» вийшла друком у Львові на початку 1893 р (друге видання в Києві 1904)). У виданні збірки брав безпосередню участь І. Франко. Йому надсилала Леся Українка частинами рукопис збірки, він наглядав за складанням книжки у друкарні Наукового товариства ім. Шевченка. У бібліотеці НТШ збереглася частина набірного примірника рукопису збірки (ІЛІШ, ф. 2, № 747). Збірка включає 69 віршів раннього періоду її творчості , написаних до 1882 року, та ранніх поем «Самсон» (1888), «Місячна легенда» (1891 – 92), «Русалка» (1885).

 
 

Друга збірка – «Думи і мрії» – надрукована також у Львові в 1899 році. Вона включає 50 віршів 1893 – 1899 років і дві поеми - «Давня казка» (1893), «Роберт Брюс, король шотландський» (1893).

Третя збірка – «Відгуки» – надрукована у Чернівцях в 1902 році. Складається вона з ліричних циклів - 30 віршів «Із циклу «Невольницькі пісні», «Ритми», «Хвилини», написаних протягом 1900 – 1902 pp., розділу «Легенди» та драматичної поеми «Одержима» (1901).

Надаючи великого значення композиції своїх збірок, прагнучи, щоб кожна збірка становила собою одне художнє ціле і сприймалася як завершений художній витвір, Леся Українка не дотримувалася хронологічного принципу розташування поезій всередині збірки. Її прижиттєві збірки мають чітко окреслені хронологічні межі, жоден твір в них не передруковувався двічі, до збірок включалися не всі опубліковані на той час твори, а лише ті, які поетеса вважала кращими.

Після 1902 р. Лесі Українці не довелося видати більше жодної оригінальної збірки поезій. Єдине видання її поетичних творів, здійснене на Наддніпрянській Україні (попередні збірки друкувалися за кордоном Російської імперії) і задумане як підсумковий «вибір поезій», мало донести до читачів найкращі твори, переглянуті і доопрацьовані для нового видання.

Під назвою «На крилах пісень» збірка вибраних творів Лесі Українки після довгих цензурних поневірянь вийшла друком в Києві 1904 р. Найкращі, найгостріші громадянські поезії були вилучені з видання або скалічені цензорським олівцем.

У бібліотеці Лесі Українки збереглися авторські робочі примірники збірок «На крилах пісень», Львів, 1893 (ф. 2, № 1262), та «Думи і мрії» (ф. 2, № 1261) з власноручними помітками і виправленнями в тексті, зробленими поетесою в час підготовки до друку київського видання збірки вибраних творів «На крилах пісень».

Вивчення історії укладання і друку прижиттєвих збірок Лесі Українки дає можливість зробити висновки, що виявленням останньої авторської волі щодо більшості текстів творів першої збірки «На крилах пісень» (1893) є текст першого розділу київського видання збірки «На крилах пісень» (1904), що не зазнав цензурного втручання. За основний текст ліричних творів, що входять до збірок «Думи і мрії» (1899) та «Відгуки» (1902), повинні служити тексти цих видань з урахуванням авторських уточнень, зроблених для видання 1904 р. Більшість творів з цих збірок надрукована у київському виданні «На крилах пісень» з цензурними купюрами.

Окрім цих поетичних збірок, Леся Українка написала ще 115 віршів, які не увійшли до складу збірок. Вони лише частково були надруковані за життя поетеси. Серед віршів, які сама Леся Українка не віддавала до друку, неважко виділити твори гострого політичного звучання, а також твори, в яких відбилися її особисті переживання.

Твори, надруковані Лесею Українкою поза збірками, подаються в останніх авторських редакціях, за текстом останніх прижиттєвих публікацій. Неопубліковані твори подаються за автографами, які в більшості своїй зосереджені у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР у фонді Лесі Українки.

 
 
 

В канон української літератури Леся Українка ввійшла передусім як поетеса мужності й боротьби. Тематично багату її лірику трохи умовно (з уваги на взаємозв'язок мотивів) можна поділити на особисту, пейзажну та громадянську. Головні теми її ранніх ліричних поезій: краса природи, любов до рідного краю, особисті переживання, призначення поета й роль поетичного слова, соціальні та громадські мотиви. У перших творах її помітні впливи Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Михайла Старицького, Генріха Гейне, але й у них видно виразні впливи Ольги Петрівни і Михайла Драгоманова (псевдонім — Українець)на вибір її мотивів.

А вже поезію «Contra spem spero» (1890) характеризує античне розуміння доблесті (arete), блискуче володіння міфологічними ілюзіями, автокреація жінки-воїна. Саме цей аспект творчості на довгі роки визначав тонус наукового «лесезнавства». Такі основні мотиви поезій «До товаришів», «Товаришці на спомин», «Грішниця», «Slavus — Sclavus», «Fiat nox», «Епілог» і багато інших. Мотив волі набирає в ній досить різноманітних барв: від нескорення традиційному розумінню імперії по індивідуальний вибір modus vivendi, що означає відкриття істини і служіння їй. Зрада на будь-якій площині утотожнюється з трагедією, з вчинком Медеї. Лірика жаги і прихованого тріумфу, пов'язаного з неможливістю зреалізувати свою любов, експонує схему лицарської любові. Лірична героїня — лицар, який співає своїй дамі серця. Еротизм таких віршів як «Хотіла б я тебе як плющ обняти», «Твої листи завжди пахнуть зів'ялими трояндами» — це містичні дифірамби на честь божественної коханки.

Елемент епосу, властивий багатьом ліричним поезіям Українки, знайшов пізніше втілення в баладах, легендах, поемах, писаних на сюжети світової культури, проектованих на актуальні проблеми вільної людини у світі зневолених («Самсон», «Роберт Брюс, король шотландський», «Віла-посестра», «Одно слово» й ін.) й роль поета в цій боротьбі («Давня казка», «Саул», «Орфеєве чудо»).

 
Зміст авторських збірок:
«На крилах пісень», «Думи і мрії», «Відгуки»

«На крилах пісень»
Зміст:

Сім струн
Do (Гімн. Grave)
Re (Пісня. Brioso)
Мi (Колискова. Arpeggio)
Fa (Сонет)
[перша редакція]
Sol (Rondeau)
La (Nocturno)
Si (Settina)

Зоряне небо
«Зорі, очі весняної ночі!»
«Єсть у мене одна…»
«Моя люба зоря ронить в серце мені…»
«Я сьогодні в тузі, в горі…»
«В небі місяць зіходить смутний…»
Конвалія
Напровесні
Contra spem spero!
«Коли втомлюся я життям щоденним…»
Мій шлях
В’язень
Співець
Розбита чарка
Сосна
«Якщо прийде журба…»
Сафо
До мого фортепіано
Досвітні огні
В магазині квіток
Надія

Сльози-перли
«Сторононько рідна! коханий мій краю!»
«Україно! плачу слізьми над тобою…»
«Всі наші сльози тугою палкою…»
Сон
Сон літньої ночі
Сонет
На роковини Шевченка
«Скрізь плач, і стогін, і ридання…»
До натури
Вечірня година
Завітання
На давній мотив
Пісня
У путь
Остання пісня Марії Стюарт

Подорож до моря
«Прощай, Волинь…»
«Далі, все далі!»
«Красо України, Подолля!»
«Сонечко встало, прокинулось ясне…»
«Великеє місто. Будинки високі…»
«Далі, далі від душного міста!»
«Ой високо сонце в яснім небі стало…»
«Вже сонечко в море сіда…»
«Кінець подорожі…»

Кримські спогади
Заспів
1. Тиша морська
2. Грай, моя пісне!..
3. Безсонна ніч
4. На човні
5. Негода
6. Мердвен
7. Байдари
8. Татарочка
9. Бахчисарай
10. Бахчисарайський дворець
11. Бахчисарайська гробниця
12. Надсонова домівка в Ялті

В дитячому крузі
«На зеленому горбочку…»
«Літо краснеє минуло…»
«Мамо, іде вже зима…»
«Тішся, дитино, поки ще маленька…»
Веснянка

«Думи і мрії»
Зміст:

Мелодії
«Нічка тиха і темна була»
«Не співайте мені сеї пісні…»
«Горить моє серце, його запалила…»
«Знов весна і знов надії…»
«Дивлюсь я на яснії зорі…»
«Стояла я і слухала весну…»
«Хотіла б я піснею стати…»
Перемога
До музи
«То була тиха ніч чарівниця…»
Давня весна
«У чорную хмару зібралася туга моя…»

Невільничі пісні

Мати-невільниця
«І все-таки до тебе думка лине…»
Ворогам
Північні думи
До товаришів
Поет під час облоги
Товаришці на спомин
Грішниця
Хвилина розпачу
«О, знаю я, багато ще промчить…»
Ангел помсти
Fiat nox !
На вічну пам’ять листочкові,
спаленому приятельською рукою в непевні часи
«Слово, чому ти не твердая криця…»

Відгуки
Єврейська мелодія
Ave regina!
To be or not to be?..
[німецький автопереклад]

З пропащих років

«Я знаю, так, се хворії примари…»
«Обгорта мене туга, болить голова…»
До товариша
«Як дитиною, бувало…»
Романс

Кримські відгуки

Імпровізація
Уривки з листа
Східна мелодія
Мрії
Зимова ніч на чужині
Іфігенія в Тавріді
Весна зимова
«Порвалася нескінчена розмова…»
У пустині
На столітній ювілей української літератури
Зоря поезії
Поворіт
Забута тінь

Леся Українка з матір’ю, 1898 р

«Відгуки»
Зміст:

Із циклу «Невольницькі пісні»
Єврейські мелодії
«Як Ізраїль діставсь ворогам у полон…»
«Єреміє, зловісний пророче в залізнім ярмі»
Епілог
Забуті слова
Віче
«Завжди терновий вінець…»

Ритми
«Де поділися ви, голоснії слова…»
«Чи тільки ж блискавицями літати…»
«Якби оті проміння золоті…»
«Хотіла б я уплисти за водою…»
«Ні! я покорити її не здолаю…»
«Якби вся кров моя уплинула отак…»
«О, як то тяжко тим шляхом ходити…»
«Чом я не можу злинути угору…»

Хвилини
Lied ohne Klang
Свята ніч
«Ви щасливі, пречистії зорі…»
«Талого снігу платочки сивенькії…»
«Минаю я, було, долини, й гори…»
«Гей, піду я в ті зелені гори…»
«Хочеш знати, чим справді було…»
«Темна хмара, а веселка ясна…»
«Ой, здається – не журюся…»
«Ой піду я в бір темненький…»

Легенди
Сфінкс
Ра-Менеїс
Жертва
Легенди
Саул
Трагедія

Леся Українка з Ольгою Кобилянською, 1901 р


Леся Українка з родичами, 1905 р

Стояла я і слухала весну

Стояла я і слухала весну,
Весна мені багато говорила,
Співала пісню дзвінку, голосну
То знов таємно-тихо шепотіла.

Вона мені співала про любов,
Про молодощі, радощі, надії,
Вона мені переспівала знов
Те, що давно мені співали мрії.

"I все-таки до тебе думка лине..."

I все-таки до тебе думка лине,
Мiй занапащений, нещасний краю,
Як я тебе згадаю,

У грудях серце з туги, з жалю гине.

Сi очi бачили скрiзь лихо i насилля,
А тяжчого вiд твого не видали,
Вони б над ним ридали,

Та сором слiз, що ллються вiд безсилля.

О, слiз таких вже вилито чимало, -
Країна цiла може в них втопитись;
Доволi вже їм литись, -
Що сльози там, де навiть кровi мало!
1895

ЛЕСЯ УКРАЇНКА - головна сторінка
 
ГЛАВНОЕ МЕНЮ САЙТА
 
Copyright © 2012-2018    You-woman.com